"Добридень, моє сонце".
як завжди прикриєш очі
і трохи полинеш донизу
відповіси "тобі теж, кицюня"
Що станеться, коли прикриє пилом
наші полиці,
коли ти більш не засяєш,
а я навчуся спати рівно?
коли зовсім загруднуть ноги
у смітті коловерті абстракцій,
і загрубіють серця й руки
до будь-яких палких сенсацій?
Чи знАйдеться час на ніжність
і на сумісні мрії у ковдрі,
та чи зростеться розбіжність,
що зладить зморшку рОків?
Та бачу вкотре пухкі губи,
й бажання дедалі зростає.
чорти б побрали й вихідні й будні,
якщо тебе в них немає.
Добридень
© Copyright: Александра Войновская, 2015
Свидетельство о публикации №115060208704
Свидетельство о публикации №115060208704
Рецензии
