Я так довго з тобою мовчав,
Що нема вже про що говорити.
Я щодня лиш тебе зустрічав
І не міг без очікувань жити.
А тепер мрія вже замала,
Серце повністю перегоріло
До останку, до самого тла.
Що боліло, те переболіло.
Порожнеча похмура й німа,
Сірі дні і таке низьке небо,
Що втекти куди звідси нема,
Та й лишатися більше не треба.
Ти за слабкість мене не суди,
Просто мовчки пробач і згадай,
Сядь посидь, якщо прийдеш сюди,
Не чекати хоч там побажай.
01.06.15
Не чекати
© Copyright: Олег Вербовий, 2015
Свидетельство о публикации №115060107264
Свидетельство о публикации №115060107264
Рецензии