Повертайся!
Де ти, Україно, ненько моя мила?
Папірці зелені там де були крила...
Де сади буяли, колосились ниви,
Ворони літають у пошуках поживи...
Де твої веселі білосніжні хати?
Все руйнують міни...Гримають гармати...
Де брати сиділи з чаркою та з салом,
Тількі суперечки - "Нам цього замало!"
Чи таку ти волю, ненько, здобувала?
На зелені гроші замінила сало...
Мову вчиш англійську, забуваєш рідну...
І братів російських називаєш "бидлом".
Тих, що із тобою жили по-сусідськи,
Тих, що годували із своєї миски...
Що ти наробила, ненько моя мила?
Чорна завіруха твою землю вкрила...
Просинайся, ненько, розплющ оченята!
У серпи й орала переплав гармати.
Всі бажають щастя, всі бажають миру,
Відведи від батька та брата сокиру.
Над тобою, ненько, знов засяє сонце.
ГолубИ зберуться під твоє віконце.
Відродим ми знову те, що зруйнували,
Щоб нащадки наші добром поминали.
© Copyright: Серёжка Ольховая, 2015
Свидетельство о публикации №115052909914
Свидетельство о публикации №115052909914
Рецензии