Думки на паперi

От знаєте,коли мені кажуть, що фільм поганий і не варто витрачати на нього час - я ще більше хочу його переглянути.
Коли мені кажуть про людину погане і що спілкуватись з нею не варто - мені ще більше хочеться це зробити.
Можливо, ви скажете, що це дурість, але не для мене. Вподобання на фільми можуть бути різні і те,що для когось буде "марно витраченим часом" для Вас буде новим відкриттям.
А люди – це незвідані океани і кожен відкриває їх по-своєму. Для когось це темна безодня, в якій неможливо побачити і промінь світла,а для когось прозора і легка,як вуаль. Я можу чути безліч слів про ту безодню, але наймеша деталь, наприклад, вірш, який океану подобається настільки, що він може повторювати його всю ніч і весь день чи книга,яку він перечитує, перетворює для мене той незрозумілий океанчик на цілий всесвіт. Але на цьому потрібно зупитись, якщо звісно не хочеш розчарувать та важких розмов. Океан не завжди лишається океаном. З часом він стає морем, потім річкою, потім озером,а потім і зовсім зникає,а тобі лишається тільки знайти новий. І так по колу.