Я брала на дорозі каміння,
Відкладаючи в своє серце,
Що в очах моїх лиш мерехтіння -
Ось чому воно майже не б`ється.
Тук-тук-тук, тук-тук-тук - почуй це!
Чуєш, тихо так - ще пульсує.
Ще вогонь не згасає - відчуй це -
Його очі невпинно дарують.
Мене вабить і вабить - спокусиш -
Твоє слово і голос повітря.
Чи тепер мою руку відпустиш,
Як відчув до останку палітру
Кольорів, що життя намалюють...
Досить важко повикидати
Все каміння із серця... Турбують
Такі звичні думки... Волю дати!
Щось нове намалювати
© Copyright: Наталья Уварова, 2015
Свидетельство о публикации №115052809201
Свидетельство о публикации №115052809201
Рецензии
