Я б безславно не гнав сивину
Прикрашати чоло моє в приморозь,
Якби в час ранньо-літнього сну
У саду не синіла ця жимолость.
Не чекала суниць – їм в цвіту
Насміхатися як вона випнулась,
Щоб мовчати про все в синяву –
Лиш би небо їм влітку не зимилось.
Щоб опісля черешень дощу
Їх спокусливій думці не видалось,
Що весна обрізає косу,
Бо їй літо у холоді виснилось.
Жимолость
© Copyright: Игорь Роик, 2015
Свидетельство о публикации №115052800455
Свидетельство о публикации №115052800455
Рецензии