Ти не дарма обрала час цей злива -
У зорепадну ніч окутав небо смуток,
А рано за її вікном від неполиву
Засох букет забутих незабудок.
Не просто так любов стріляє з лука
У час, коли я тільки стис пружину –
І знову опускає мої руки
Стріла що вже летить вогнем у спину.
Все має смисл: невагомість, скутість,
Без стін цей карцер набуває силу,
І відчуваєш неминучу участь,
Та не втечеш, в душі тримаючи надію.
Ти не дарма обрала час цей злива
© Copyright: Игорь Роик, 2015
Свидетельство о публикации №115052800448
Свидетельство о публикации №115052800448
Рецензии