Донат

Вже довгий час я працював журналістом у своїй місцевій газеті.Роботу свою любив,але іноді вона здавалась мені болотом,в якому потопаєш.Нічого цікавого не траплялось,а писати про політиків чи війну мені остогидло.У вівторок я вирішив піти зі своїм другом перекинути по чарці.Зазвичай це проходило у більярдній.
Грошей на таксі мені не хотілось витрчати,тому я вирішив піти пішки та насолодитись вечірніми видами.Це було насправді нужно та жахливо.Чудовий краєвид міста забудували і він перетворився на дешевий шанхайський квартал.Різнокльорові лампочки та купа яскравих вивісок.
Я натягнув пальто та йшов опустивши голову.Думати мені не було про що,тому я вирішив,пришвидшити хід.
Більярдна знаходилась у підвалі,і іноді складалось вражння що заходиш у якийсь притон мафіозі.Частенько там грав джаз,а чоловіки сміялись,перекидувались масними анегдотами та випивали по троху віскі.
Мій друг як завжди щапізнвався,тому я підсів до бару та замовив горілки з соком.
- записавати горілку апельсином,це самий чистий несмак,шановний.
Я повернувся та побачив чоловіка років 40,підтягнутого та досить добре зберігшимся на свій вік.
- тоді пропонуйте,- відповів я і повернувся до нього.
- пляшку Токаю,на двох, - помовив бармену незнайомець, - я знав,що вас ацікавить м оя пропозиція,тому не змовчав.
- що ж,тоді певно....
- ні,ні в якому разі,я пригощаю.В мене сьогодні щасливий день.Я нарешті знайшов справу,справжнє "дєло",як кажуть бандити.
Я здивувався його вимові.
- я Вас вітаю,на відміну від мене ви досягли сьогодні успіху.
Незнайомець розсмявся:
- не думаю,що овно того варте.Донат.
- ні,я не їм пончик.
- Донат - це ім"я.
- Вибачте,Діма.
Чоловік знову розсміявся:
- Ви сказали не Діма,а Дзіма,от смішний.
Ми розсміялись,і випили по бокалу Токаю.
- Ви тут часто буваєте?, - виронив я ненароком.
Мій опонент певний час зосереджено дивився в точку:
- ні,я тут вперше.це випадковість.я не особливо люблю людей, - і перехелив ще один бокал, - ив часом не глашатай?
- в якому розумінні?
Донат посміхнувся:
- на кшталт журналіста чи ще чогось?
- аааа...звісно.ви вгадали, - відпустило мене.
- тоді добре.хочете побачити щось таке,від чого Вам стане не по собі?
Я трохи оторопів,але діватись було нікуди:
- звісно.
- тоді відсядьте у той куток залу, - він вказав на саме віддалене та затемнене місце, - так буде бепечніше.
- надіюсь це буде не бійка киями?, - іронічно вирвалось у мене.
- ні.
Сівши у вказане місце,я розслабився та почав вичікувати, що буде далі.Донат віддав мені пляшку недопитого вина і я потягуючи,споглядав.
Він підійшов до одного з більярдних столів і почав розмовляти з дивною компанією чоловіків.Я бачив,що розмова не особливо клеїлась.Деякі співрозмовники почали задиратись.Раптом Донат схопив одного за горло і почав щось зачитувати,всі заметушились,зал почав наповнюватись димом,люди за більярдним столом почали викрикувати досить своєрідне арго,або матюки на нашій мові.Донат не зупинявся,і тримав бідного чоловіка за горло.Ті почали на нього кидатись,але він однією рукою їх відсахнув від себе,ніби гілки дерев.Далі різким рухом він вдарив об стіл головою свою жертву - чоловік впав.Донат знову підняв його за горло правою рукою,так що в того вж бовтались ноги у повітрі,іншою він почав щось виводити на столі.У повітрі став відчутний запах мокрого собаки.Мене ця вся ситуація починала напрягати але я мимоходом увімкнув камеру на телефоні і почав знімати.
Чоловік,який був жертвою почав кричати та стинатись,ніби від судом,але Донат не пускав його.Інші ж почали товктись та бігти на вихід.Навіть бармен закрився у коптерці для персоналу.Це тривало не довго.Метушня закінчилась,людей не стало,окрім нас.
- підійди сюди,Дзіма, - з посмішкою мовив мій знайомий.
Я трохи боявся,але вибору у мене особливого не було.
Підійшовши до цих двох,я помітив на столі дивний знак.
- Ти знаєш,хто це,друже?, - струснувши чоловіка мовив Донат.
- Ні, - здивовано вирвалось.
- Тоді він сам нам розкаже.Неси стілець.
Я поставив найближчий стілець і відйшов.Донат всадовив
27.05.15
чоловіка,і привязав його руки за спиною своїм паском.
- ну...кажи,чого ти тут опинився?
- ти нічого не вивідаєш у мене.
Мій друг розсміявся та вихопив з кишені щось на зразок продовгуватої старої кістки:
- а так?
В одну мить вираз обличчя звязаного перемінився,його перекосило,він почав бити ногами та кричати:
- досить,досить!!!
- так вже краще...скажи хто тобі замовив мене?
- я не маю уявлення,мені надійшов лист...але я не один такий,усі хто його має,йдуть за тобою.
Мені стало моторошно від такої сцени і я відчув,що зараз мене вирве.
- досить дивно,адже я чекав на щось пристойніше,аніж не знаю, - і знову підніс кістку до звязаного.
- я тобі чесно кажу не знаю.
- ну тоді добре,побалакаєм іншим чином,- сказав Донат та закурив цигарку.
Випустивши дим,він всадовиви кістку у серце чоловіка.поставив своб руку йому на чоло і мовив:
- я звільняю тебе,з"явись.
в цей момент з померлого почало виділятись тьмяне синє світло,воно почало накоплюватись,і набирати обрисів людської подоби.
Донат заховав мене у себе за спиною.Від переляку у мене зціпило все,я намагався пригадати у цей момент різного роду молитви чи маніпуляцію.Тим часом дух повністю вивільнився.Настала тиша.Мій знаомий докурив цигарку,і тихо промовив:
- здравствуй Ілларію.Давно не бачились.
- я...че...ка...в..., - через шипіння мені важко було розібрати,що за слова.
- ти вільний тепер,передай усім,що я прокинувся,чекай,- повернувшись до мене, - ти що хрестишся?
- так, - відповів я спантеличено.
Донат голосно розсміявся та промовив:
- миру тобі та спокою дух Іларрія.
у цю мить сині обриси почали зникати,субстанція ніби то щось ще прошипіла,але я не встиг розібрати,що це було.Він розійшовся як цигарковим дим.І більше я нічого не бачив.
- друже в таких випадках хреститись тобі не поможе.це так би мовити як мертвому припарка.В таких випадках просто вмикай рубільнік.
- це як?
- затамуй дихання та застав свої думки мовчати, - відповів мій опонент та почав витирати знак на столі.
- Донат,це звісно....а що це за..
- це сігіл, кожен некромант має такий свого роду знак,завдяки якому привязує духів до місцяю.
- дивно,я думав що пентаграма...
Донат знову розсміявся:
- та ну ладно...пентаграма? від чого? ну ти смішний.
- а цей хто?
- це мій колишній добрий друг.Нажаль ця паскуда полонила ого душу і заставила працювати на себе,але тепер так не буде.Вже не буде.Ілларій був добрий чоловік.Він бачив досить багато подій,навіть за своїх часів був близько знайомий з Мазепою.
Я оторопів повнісю:
- з Мазепою? Чоловіче ти щойно на моїх очах вбив людину,я побачив як з неї вийшло щось на кшталт привида,а ти мені кажеш - знав Мазепу?це що за чортівня?І взагалі,ти хто такий?
Іронічно наспівуючи стару козацьку пісню,Донат підійшов до бару,узяв пляшку Хенессі та перехилив:
- нас називають по різному,характерники,чаклуни,відьмаки....я волію називатися некромантом.Я нащадок славетного...
- так чекай,ти хочеш сказати,що вся ця містика це по справжньому?
- а тобі ще щось треба,щоб ти зрозумів,що по справжньому?
- ні,просто...,- присів я на стіл навпроти, - просто..
- не зважай,я одинак,який працює сам на себе,іноді мене викликають,щоб розібратися з дивними речами.на кшталт таких.
- дивно...це для мене друже все дивно...ти вибач...
- нічого страшного,я вже звик.
- я колись читав,що некроманти живуть вічно,то скільки тобі років?
- ну теоретично ти правий,фактично не дуже.Ми перероджуємось.А знання приходять з минулих життів.До речі,забудь про всі ці церковні штуки.Вони тобі ніколи вже не знадобляться...
Він допив Хенессі викурив ще одну цигарку і вивів мене на двір.Я швидко узяв таксі,а він попрямував у темний провулок.