Всі хто хоче моє серце — б'ються беззвучно, немов у бронескло.
Бо чекаю дзвінка від одного, за сотні кілометрів відчуваю чиє тепло...
У моєму житті, як і у всіх, крім білих купа чорних полос.
Та вони зникають, коли натискаю "відповісти" і чую бажанний голос...
Ми бачились давно і дуже, спогади старі як мідні труби,
та я пам'ятаю все до дрібниць: теплі руки , карі очі, ніжні губи...
Я читаю його настрій між рядків, написаних неживим, друкованим шрифтом.
Це він ,останнім часом так часто дарує мені ліричні рифми.
(с)ДаЛін
20.05.2015
(23:10)
***
© Copyright: Линда Карпенко, 2015
Свидетельство о публикации №115052106840
Свидетельство о публикации №115052106840
Рецензии
