Я знову тікаю від себе в світи.
Чому так далеко?-спитаєшся ти.
Хіба ж ти від себе втечеш,моя мила?
Я хочу,щоб ти мені сонцем світила.
Не йди,не тікай,моя мила,кохана.
Як я поцілую,загоїться рана?
Й до себе пригорну,обніму міцніше,
то буде на серці твоєму миліше?
Прийди,обніми,зацілуй до знемоги.
І вірю,я знаю,що зникнуть тривоги.
І смуток пропаде,піде в небуття.
Коханий,рідненький.Ти-моє життя..
Знову
© Copyright: Валюша Солнышко Лесное, 2015
Свидетельство о публикации №115052010000
Свидетельство о публикации №115052010000
Рецензии
