Загубити б пам’яті, років 5,
Тую ношу скинути геть з плечей,
Біль, образи, більше не пам’ятать,
І забути інших ще з 100 речей,
Знову міцно і й тихо щоночі спать,
Не блукать опівночі між тіней,
Із Морфеєм договір підписать,
Щоб в обіймах сну не відкрить очей,
Не трясе думки, не болить душа -
Амнезія радо стрічає день,
Від тепер у мене все навпаки -
В амнезії все не як у людей:
Із вікна чудовий тут краєвид,
А надворі завше бринить весна,
Тут не тисне в грудях – ні в день ні в ніч
І не зіб’є з ніг від чужих образ,
Амнезія смутку не розведе,
Не допустить розпачу панувать,
Бо вона забула уже давно -
Як воно - за кимось щоб сумувать,
Загубити б пам’яті, років 100,
Лиш душа раптово зірветься в плач,
Амнезія… спалено всі мости,
Я не пам’ятаю Тебе, пробач ….
Загубити б памятi рокiв 100
© Copyright: Макс Терн, 2015
Свидетельство о публикации №115051906604
Свидетельство о публикации №115051906604
Рецензии