Як би ви знали, зорі, зорі
Мої сумні безмежні мрії
Моїм думкам би тої волі,
Були б запеклі власне дії.
Чому ви зорі вище неба,
Чому не маєте кохання,
Кому літать, мені ж бо треба
Аби пройшли усі страждання.
Щоб сердце не боліло більше
Щоб мрії здійненно літали,
І щоб не сталось ще гірше,-
Любов'ю квіти зацвітали.
Мої ви зорі,зорі неба
Порозмовляйте, говоріте,
Мені ж бо більшого не треба,
Бо сумом розум як убити.
Якби ви знали, зорі, зорі,
Усі думки мої стражденні,
То не знайшлося б тої долі,
Яка була б мною здійсненна...
Зор
© Copyright: Виталий Любарец, 2015
Свидетельство о публикации №115051609962
Свидетельство о публикации №115051609962
Рецензии
