У Кирилівці є хата,
Де жили матуся з татом.
І ріс синочок їх, Тарас,
Що за селом ягнята пас.
Полюбляв він малювати
Та поем, віршів писати.
По призначенню - кріпак,
Бо вже доля склалась так.
Пан Павло забрав з країни,
Від родини, від хатини.
В Петербурзі став він жити,
Малювання "ази" вчити.
Великі люди з ним дружили
І від кріпацтва відкупили.
Його в біді не залишили
І це додало йому сили.
Він патріотом щирим був,
Свою Вітчизну не забув.
Писав він про страждання людства
І про панів товстих паскудства.
Не сподобалися владі,
Його вислови крилаті.
Потім заслання, неволя,
Ніби гралася з ним Доля.
І хоч помер він молодим,
Про нього слава й досі лине
На нашій славній Україні,
На нашій вільній вже землі.
2014 рік
Про Шевченка
© Copyright: Катрина Вирш, 2015
Свидетельство о публикации №115051406616
Свидетельство о публикации №115051406616
Рецензии