Самотня душа враз лишилася втіхи,
по хаті думками обходить очима.
У тиші наблизились тіні до свічки,
хвилюють, тремтять, тривожать терпіння,
на спокій надія, і щастя сховалось…
Пов’язані хусткою долі безсонні,
неначе безмовні прочани блукають,
їм в спини кидають каміння сьогодні.
В моління вкладається бачення мрій,
за сліз перевтілення в щастя,
із мороку осені, сколошканих слів
палає натхнення багаттям…
Невiдболить...
© Copyright: Виктор Сурженко, 2015
Свидетельство о публикации №115051201166
Свидетельство о публикации №115051201166
Рецензии
Вибачте, не зрозумів. Вона лішілася чи залишилася? Не поганий вірш, Віктор. Дякую! З повагою, Наум!
Наум Уходящий 12.05.2015 06:28 • Заявить о нарушении
Наум Уходящий 12.05.2015 06:28 • Заявить о нарушении
...Лише у словах... Дякую Вам Науме! З повагою Віктор...
Виктор Сурженко 22.05.2015 15:45 Заявить о нарушении
Виктор Сурженко 22.05.2015 15:45 Заявить о нарушении