Тот яркий свет – до ломоты в глазах
Враз прочертил, как на пустом экране,
Твои укоры, всё, что не поправишь.
Ты понял всё – как есть: себе на страх.
Как нам теперь, почти сраженным жизнью,
Пристроиться на адовых руинах?
И чем же перед Богом мы повинны,
Самозабвенно ищущие гибель?
Гуртуемся. Пророков нет. Впустую
Искать – четыре ветра в поле.
Сама судьба, словно младенец в люле,
Где сбились мы с пути – не растолкует.
Ця світлота — до різі ув очах
враз протяла на чорному екрані
всі докори твої, всі невблаганні.
Ти все збагнув — як є: на власний жах.
І як нам, підруйнованим життям,
оговтатись на цій страшній руїні?
І чим ми тільки перед Богом винні?
Напропадиме — рвімося з нестям.
Гуртуймося. Даремне віщунів
шукати, мов чотири вітри в полі.
Бо навіть доля в сповиточку-льолі
нам не розкаже, де наш люд зблудив.
74. Василь Стус. Тот яркий свет до ломоты в глазах
© Copyright: Алёна Агатова, 2015
Свидетельство о публикации №115051009375
Свидетельство о публикации №115051009375
Рецензии