…із рамок невимовності, за щастям слід у слід
лети крилатим воїном словами віршів в світ
не будь, як завше гордою поетова Душа –
натхненна співом Вічності, завжди Вона жива!
як стане серце зморене, вогонь розпалить знов,
той час, що пам'ять згоїть, і Віру дасть в Любов!..
б’ють хвилі долі роздумів, що Істина життя
не змовкне, й вітер стомлений, не знищать почуття…
подертий шлях утомою обуренням сліпим,
неначе з невідомістю ми з’єднані усі?..
в думках безглуздість порівну із тим чого немає,
і з тим, що є, з нас кожен сам себе єднає…
порiвну...
© Copyright: Виктор Сурженко, 2015
Свидетельство о публикации №115051001278
Свидетельство о публикации №115051001278
Рецензии