…то де ж ті видіння той пагорб високий?
де впало в руїни відлуння небес?
огрядною постаттю мрія впритул
між мною і тишею пензлями долі
малює знайомим твій образ безмовно,
і душу мою окриляє думками,
а листя танцює в тремтінні під дощ
лишаються мрії незаймані нами…
від вражень у дивно-присталій покорі
світ жебрає щастя у Бога, та в снах,
образи його зрозуміти не можу,
за що він лютує, приходить звідкіль?
не вигадав вітер нічого більш досі,
крім того, що може тривожити нас,
і з болем розлучним приходити знов,
лякатись і тішити душі ввесь час…
як злива у річці втопається марно,
сполохані двоє, чи ж сталося диво?!.
щасливі, за хвилі чіпляються разом,
неспокій насмілився стати близьким,
відчути їм трапилось пристрасть бурхливу,
зітхання збудили справжню Любов,
їх тіні лишились між двох берегів,
хоч лаються люди, й не знають, за що?!.
мiж нами...
© Copyright: Виктор Сурженко, 2015
Свидетельство о публикации №115050801864
Свидетельство о публикации №115050801864
Рецензии