Дерева в садочку немов наречені
Вдягли біло-пінне вбрання,
До свята готуються милі та чемні.
Несе подарунки весна.
Повільно згасає вже темрява ночі,
Край неба палає зоря,
А квіти чекають, розплющивши очі –
Рій бджіл прилетить звіддаля.
Ось сонце в зеніті. Де гості жадані?
Іскриться медовий нектар.
Комахи і квіти завжди у єднанні,
Коли небо чисте, без хмар.
Приблизився вечір, згорнулись повільно
Засмучені квіти в саду:
- Малюсінькі бджілки, куди ж ви поділись?
Загине врожай на біду.
Дійшла до них вістка сумна та холодна:
«Замерзли зимою вони.
Забрали весь мед – залишились голодні.
Травили город на весні».
Червоне вже літо і сонечко ясне.
Сумують городи й сади
Шумить одне листя, що виросло вчасно,
Та не зав’язались плоди.
Сумне пророцтво
© Copyright: Лилия Верлан, 2015
Свидетельство о публикации №115050812658
Свидетельство о публикации №115050812658
Рецензии