Вона у літній дощ гуляє боса,
Без парасолі, холоду, плащів...
Поправивши з очей своїх волосся
Вологе від улюблених дощів.
І місто не здається метушливим,
У світлі фар стоїть стіна з краплин.
Він поруч в дощ став більш важливим,
Ніж безліч заклопотаних мужчин.
Вона любила усміхатись перехожим,
А Він обожнював дивитись в Її очі.
Вони ловили миті щастя. Кожну.
Тікали від людей у літні ночі.
І їхнє щастя - не в проведених годинах
На поверхах, між стін і між дахів,
А в формулі: Людина + Людина,
Де почуттям не вистачає слів.
08.05.2015р.
(с) Кучерявий
#Кучерявий
***
© Copyright: Володимир Кучерявий, 2015
Свидетельство о публикации №115050811505
Свидетельство о публикации №115050811505
Рецензии