Невже то Бог так захотiв

Невже то Бог так захотів,
Щоб ми – звичайні українці,
У колі друзів та братів
Лишались з горем наодинці?

Чи то диявол змієм вліз
У плоть могутньої держави
І, відтворившись морем сліз,
Сталевий дух зробив іржавим?

А може люті вороги
У нас посіяли нерідність –
Їм наша слабкість до снаги,
Їм не потрібна наша гідність!..

Причин багато є значних,
Але, усе-таки, первинні
Попроростали з нас самих –
Тож, ми самі у цьому винні. 

Сусідський біль, для нас пустий –
Він наше серце геть не крає,
А корінь суті тут простий:
Де наша хата? Завжди скраю…

І поки ми не знищим все,
Що в нас байдужістю вирує,
Ніхто не прийде, не спасе
І щастя нам не подарує.

Повинні ми зректись образ
І розпочати зміни з себе!
І буде все у нас гаразд,
І буде лад, і мирне небо.


Рецензии
согласен, что надо начинать с себя, а помощь всегда придёт, было бы стремление к братству с Россией, а не с врагами России.

Виктор Крапивкин   07.05.2015 22:40     Заявить о нарушении