Душi неприкаяннi

Душі, душі… неприкаянні…
Скрізь блукаєте… а кам’янні…
Вас не чують і не бачать… ще живі…
Наче кінь по полю, скачете… по траві…
Долі, долі ваші… згублені…
Душі бродять по неволі… загублені…
Через віки і роки… не зникаєте…
Лише в темряві на мить… оживаєте…
В повен місяць вся земля… осяяна…
Ви блукаєте, як тіні… неприкаянні…
Заздрість душе до живих… бо вільнії…
Страхом живитесь… бо біль не їм…
Ви в неволі у тисках… у темряви…
Шлях закритий і не видно… на небо вам…
Наче змії ви повсюди… в’єтеся…
І з проханнями в очах… ви снуєтеся…
Вдень воронами на небі… літаєте….
Душі, душі, як ви стали… неприкаянні?
Боже, Боже, поможи… всім загубленим…
Своїх янголів пошли… всім замученим…
Хто не вірить і не бачить… той засліплений…
Коли мертві люди плачуть… стає вітряно…

___________
06.05.2015 рік
Мартиненко Альона


Перевод на русский(может где-то и теряется рифма,но всё же перевод))

ДУШИ НЕПРИКАЯННЫЕ
Души, души… неприкаянные…
Везде бродите… а камянные…
Вас не слышат и не видят… непогибшие…
Будто конь по полю, по траве, скачете….
Судьбы, судьбы ваши… истреблены…
Души бродят  по неволе… потеряны…
Скозь года и века… не исчезаете…
В темноте лиш на миг… оживаете…
В полнолуние вся земля… озарена…
Ви всё бродите, как тени… неприкаянные …
Зависть душит к  живым… ибо свободные…
Страхом сытитесь… ибо боль не им…
Ви в неволе в тисках… у темноты…
Путь закрыт и  не видно… на небо вам…
Будто  змеи  вы повсюду… вьетеся…
И с мольбой в глазах… вы снуетеся…
Днем воронами на небе… летаете….
Души, души, как вы стали… неприкаянны?
Боже, Боже, помоги… всем потерянным…
Своих ангелов пошли… всем замученым…
Кто не верит и не видит… тот ослепленний…
Когда мертвые люди плачут… стает ветряно…