***

На Батьківщині рідній є перлина
Яка розквітла в березні холодному
На світ з*явилась дівчина-калина
Яка тепла не дарувала жодному.

Малі прекрасні очі-намистинки
І посмішка дитини в*ється з губ
Загорнута ця дівчинка в хустинку
А в серці синя мітка мов тризуб.

Життя було важке і невблаганне
Пережила Костенко безліч лиха
Але здійснилось щастя довгожданне
І в Україні впанувала доля тиха.

І в день серпневий, коли б*є оркестр
Коли радіє вся свята Вкраїна
Костенко у руках  тримає хрест.
І молиться за рідну Батьківщину.

Ця жінка - немов янгол із небес
Посланник Божий, що не промовчав
Коли всю Батьківщину старий пес
Направив на забутий всім причал.

Хоч в серці часто горнеться тривога
Яка, буває, змушує кричать
Ця жінка - це посланниця від Бога
Яку вовки не змусили мовчать.

Тож Творчість у Костенко - ніжні перли
Які наповнені любов*ю до країни
Бо її творчість з часом не обмерла
А стала символом всієї України.