Хвалько. Казка

Заєць хвалько.      
         В одному лісі жив заєць. Він був не такий, як всі зайці, це був заєць - спортсмен. У нього були кріпкі ноги, мускулисте тіло. Він займав перші місця на спортивних змаганнях.
        Правда, заєць Федот погано бачив, тому завжди носив окуляри. Деякі звірі іноді над ним кепкували, не із-за окулярів, а тому, що Федот  мав про себе “велику” думку, що він кращий та розумніший за всіх у лісі.
        Одного разу, він взагалі вирішив, що настав час вигнати з лісу всіх ведмедів, вовків, лисиць, та ще всяких різних тварин-хижаків. Плани його були дуже підступні - він хотів правити лісом.  Найголовнішим  в лісі був ведмідь Микола.
        Якось… заєць Федот підсипав старому правителю лісу якесь сонливе зілля, то Микола став дуже кволим, ледве  - ледве пересувався. Але спати не спав – погано себе почував. Іноді старий Микола навіть… забував хто він. Всі  звірі  дуже дивувалися.  Ніхто не міг зрозуміти, в чому діло?
         Заєць Федот радіє, що ведмідь Микола хворіє, але нікому не показує своєї радості. Ховає свої справжні  думки. Та все ж… згодом, став Федот  усіх підбурювати, щоб вигнали немічного ведмедя з його керуючого поста. Звірі спочатку сумнівалися, а потім… чомусь погодились з зайцем.
         Йшов час… Помаленьку - потихеньку… заєць Федот всіх зайців перестроїв на ворожий лад, перетягнув вухастих на свою сторону. Федот запевнив їх, що вони головні в лісі! І, що хижаки в лісі непотрібні. Він постійно хвалився, показував свої сильні міцні м’язи, натякав всім, що він сила в лісі, а не старий Микола.
        Лисиці та вовки хотіли справитись з Федотом, хотіли поставити його на місце, та він завжди викручувався; та й до всього, він так швидко бігав, що ніхто не міг його піймати. Одного разу… цей заєць  затіяв серйозну суперечку.  Всім нав’язував свої ідеї:
        -Пропоную ділом довести, хто правий! Все вирішимо в чесному змаганні! Що мовчите? Вирішуйте!-кричав заєць,- пропоную біг на довгу дистанцію! Якщо я – перший домчу, то лісом буду  правити я, а не ведмідь Микола, бо з нього толку ніякого.
         Звірі дивувалися, озирали, оглядали один одного, довго сперечалися… Вирішували, хто ж буде бігти на перегонки з зайцем? Хто ж стане хазяїном лісу?
         -Я можу! В мене кріпке тіло і ноги,- сказав молодий вовк Стефко.
         -І я теж… можу бігти, – впевнено крикнув лис Мигар.
         -І я теж хочу, і навіть… можу,- сказав син правителя лісу Тарку.
         От… настав день змагань. Всі звіри зібралися на великій полянці. Сперечаються, спостерігають, вболівають.  Нарешті, на якісь хвилини всі попритихали, на лісовій галявині почалися змагання.   
         Стефко, Мигар, Тарку і заєць Федот стали на старт. Побігли. Білки махнули маленькими прапорцями. Вся лісова полянка знову загуділа. Аж ось… наші спортсмени зникли з поля зору.
         Заєць був дуже сильний  і натренований.  Гомін вболівальників не вщухав, бо заєць же умову поклав, якщо він домчить до фінішу перший, то вовкам, лисицям і ведмедям в лісі робити нічого.
           Аж бачать всі… - заєць біжить перший. Всі три кола пробіг – виграв.  Та такий радий, що радість свою всім демонструє хвалькуватими криками:
          -Ну… то… що, лісне товариство? Я правий, чи як? Я сильніший і розумніший від вас всіх! Геть з лісу, хижаки!-кричить вухастий Федот. Його вуха були дуже довгі і смішні.
           Що можуть звірі робити? Зібралися лисиці, вовки, ведмеді та й геть з лісу подалися-слово своє держать, бо програли спортивне змагання. Заєць Федот радий, що всіх вигнав. Вирішив промову перед лісовим народом держати.  В лісі зосталися тільки птахи, зайці та ще деякі звірі.
           -Заживемо тепер… сито! Мир у нас буде, для чого нам ці хижака?! Cамі ліс охороняти будемо!-каже заєць.
       Всі зайцю аплодують, думають… може він і правда такий розумний та сміливий?!
       Аж прознали про такі справи браконьєри та всякий народ нехороший. Як почали вони в ліс іти, та такими табунами ходять, бо ліс же без хижаків, то  не ліс, а скарб для поганих людей.             Приїдуть, палаток розкладуть, гриби збирають та з корінням їх виривають, а хіба так можна?  Грибниці руйнують-це живі ниточки гриба. Грибів потім не буде. Квіти теж рвуть з корінцями. Дерева ламають, вогнища величезні палять, бешкетують, по птахам постійно стріляють, сміття розкидають. Не ліс стає, а смітник. А заєць - правитель лісу, тільки в своїй норі й ховається, бо ж людей - бешкетників боїться. 
        Одного дня… біг Федот по полянці, загубив свої окуляри, нічого не бачить. Ніхто ж його не охороняє, бо вовки ж охоронцями лісу були, а тепер вовків вигнано з лісу. І раз… та й упав заєць Федот у величезну яму, яку браконьєри недавно викопали, прямо біля його хатинки. Скаче сірий, скаче, підстрибує, хоче з цієї ями вилізти, а не може.
       Почав заєць Федот плакати, кликати, скиглити, просити:
      -Хто - небудь… агов… хто тут? Прошу… хто – небудь… допоможіть! Oй…ой…мені страшно… до-по-мо-жіть…
       Прибігли їжаки, але чим вони допоможуть? Вони, хоч і колючки мають, та все ж малі звірята.         
        Прилетіли сороки та вони теж не допомога. Зайці прискакали, а яма ж велика. Пробували тягти. Тягли, тягли та ніяк не витягнуть.
       Тут… одна дуже розумна стара сова каже:
      -У нас є тільки один вихід, друзі! Треба терміново повернути в ліс всіх хижаків. Бо  інакше в лісі нікого не залишиться. Всіх нас ці поганці з рушницями перестріляють!  Згадайте, коли в лісі багато хижаків було, то хоч і з рушницями браконьєри, але… вже ж… боялися вони вовків, ведмедів та лисиць.
      -Так, так, правду сова каже! Діло мовить!  Треба повернути вовків, хижаків повернути!-кричали їжаки.
      -Так… так… і ми підтримуємо! Бо вже наїлися такого ганебного правління! – прокричали хором зайці,-  якщо ведмедів не повернемо, то всі пропадем.
      -Що це за правитель, який у своїй норі ховається, кар-кар?- каркали  ворони, - ми полетимо за хижаками, нехай повертаються! Та нехай цього хвалька з ями витягнуть, та нас від браконьєрів захистять.
       Стало cоромно Федоту, діватися йому нікуди, благає, молить:
      -Летіть, ворони, летіть! Прошу, летіть за підмогою! Винуватий, каюсь…
           Повернулися лисиці, вовки та ведмеді. Витягли зайця з ями. Вигнали з лісу негідників-браконьєрів, які ліс знищували та забруднювали. Ведмідь Микола прийшов до тями, бо недовго ж те зілля на нього буде діяти, вивітрилося зіллячко! Тепер він знову лісом править!
             Заєць( за таку ганебну претензію - правити лісом) сидів тихо-претихо, бо осоромився перед всім лісним товариством. Дали йому роботу. Він тепер  на лісовій кухні дрова коле та піч топить. І то краще, чим так ганебно лісом керувати.