…рваної пам’яті нитку в руках
важко утримати думкою,
змін вітер в серце ввірветься, мов птах
з болем минулого сплутає
всіх, хто не мріяв про щастя…
кожен зворушений правдою слів
сам захищатися ладний…
ніби метелиця – рве душі гнів,
не відмолитись од зради,
тим, хто у злодіїв грався…
небо плачем снів омиє ввесь світ,
стогін поллється спогадів…
вибухнуть в грудях, мов динаміт
вірші-прибульці сьогодні
нас не озлоблять нізащо…
рве, нiби граеться...
© Copyright: Виктор Сурженко, 2015
Свидетельство о публикации №115050401396
Свидетельство о публикации №115050401396
Рецензии