Присвячується світлій пам'яті
моєї Першої Вчительки -
Музикант Капітоліни Олексіївни.
***
Всі думки – врізнобіч,
Речі з рук – шкереберть,
Стогін вирвався в ніч
Після звістки про смерть.
Вже Людини нема...
Серце рветься, болить,
В квітень місяць зима
Повернулась за мить.
Обірвалась струна,
Що з дитинства дзвенить.
Свіжий хрест і труна...
Час, на жаль, не спинить.
Дуже гірко, мов жовч,
Замість крові влили.
Білий світе – помовч!
В сумі людство схили!
Першу Вчительку Бог
В рай забрав відпочить,
Чи щоб з нею удвох
Своїх ангелів вчить.
Тут, на грішній землі,
Вона учням була
Маяком у імлі.
Стрімко в Люди вела.
Не шкодуючи сил,
Серце, душу і час
Купу знань й пару крил
Дала кожному з нас.
Шкода понад усе –
Попрощатись не зміг.
В знак подяки за все
Я вклоняюсь до ніг.
Їй не буть в забутті!
Богу й долі хвала,
Що в моєму житті
Ця Людина була.
Памяти Первой Учительницы
© Copyright: Фёдор Костюк, 2015
Свидетельство о публикации №115050309224
Свидетельство о публикации №115050309224
Рецензии