Л. Костенко. Прежде, чем запоёт петух Апостол Петр

Лина Костенко, украинская поэтесса

Пётр – не Иуда. Он любил Учителя.
И рта бы никогда он не отверз.
Когда вели Исуса к палачу-мучителю,
шел мелкий дождь, и Петр апостол мёрз.

А здесь рабы и слуги архирейские
огонь зажгли такой, что – в небеса!
И Петр подумал: - Только ведь погреюсь я,
ведь неизвестно где придется и когда.

Он подошел к ничтожным и напыщенным,
и вместе с ними грелся у огня,
Слуга спросил: - Ты тоже был приближенным?
Шел дождь… Петр отвечал: - Там небыло меня.

Он так сказал… Слуга его оставил.
Рабы и слуги добавляли хмыз.
Мессию били, тело окровавив.
Горел огонь… Глаза смотрели вниз.

Когда ж Исуса повели, отмучили,
распяли тело в ранах, на кресте,
Слуга спросил: - Ты тоже им наученный?
Горел огонь… И Пётр ответил: - Нет!

Он руки грел и презирал Пилата.
В своём же сердце плакал и скорбел.
Огонь горел, ну, просто полыхал там!
А Пётр сидел, как раб… Заканчивался день.

Мо'гут распять… А донести ведь надо
учение святое в будущие дни.
Слуга сказал: - Я видел тебя с ними!
И втретье Пётр отрёкся… Пели петухи…

Ну, как ты, Петр? Согрел свои ладони?
Ты спасся?.. Догорает хмыз…
Тебя распнут когда-то при Нероне.
Только иначе: головою вниз…

Апрель, 2015 г.

оригінал

Перш, ніж півень заспіває…

Петро – не Юда. Він любив Учителя.
І вуст він зроду був би не отверз.
…Коли вели Ісуса до мучителя,
була сльота. Петро апостол змерз.

А тут раби і слуги архірейські
такий вогонь великий розвели!
Петро подумав: -Я лише погріюсь,
бо хтозна чи прийдеться ще коли.

Він підійшов до ницих і бундючних,
і руки грів при їхньому вогні.
Слуга спитав: - Ти також його учень? –
Буда сльота. Сказав апостол: - Ні.

Він так сказав. І той його облишив.
Раби і слуги підкидали хмиз.
Месію били. В груди. І в обличчя.
Вогонь горів. Петро дивився вниз.

Коли ж Ісуса повели, одмучили
і розп’яли в такій височині,
слуга спитав: - Ти був між його учнями?
Горів вогонь. Петро промовив: - Ні.

Він руки грів і зневажав Пілата.
В своєму серці плакав і скорбів.
Але вогонь продовжував палати.
І він сидів, як раб серед рабів.

Бо ж розіпнуть. І хто ж тоді нестиме
святе учення у майбутні дні?
Слуга сказав: - Я ж бачив тебе з ними! –
І втретє він тоді одрікся: - Ні.

Ну, Петре, як? Зігрів свої долоні?
Урятувався? Догоряє хмиз…
Тебе розіпнуть десь аж при Нероні.
Зате інакше: головою вниз...
%%%%%%%%%%%%%%%%%%%%%%%%%%%%%%%%%%%%%%%%%%