Зневажати кожен день без очей,
Які щоночі сняться,мовби навмисно.
Не потрібно ні розкішних речей,
Ані слів, що зіл'ються в намисто.
У думках моїх тінню покритих
Я сумую за тобою, мій друже
Лиш тобою задихаються квіти,
А уста ніби хвилі байдужі.
Поринаючи в безодню думок,
Кохання шепоче наче вітер
Все про те, що ми будемо вдвох
Мріями блукати по світу.
Колихати на крилах життя
Наше щастя для всіх мовчазне
Моє кохання, допоки твоя
Коли світ спить цілуй мене.
***
© Copyright: Рита Байло, 2015
Свидетельство о публикации №115050306858
Свидетельство о публикации №115050306858
Рецензии