Дождь проливной. И темень за окном.
И астры спят, спеленутые мглою,
и кажется, вчера еще был вторник,
а нынче - острый вечности пролом.
Плывет земля. Покой обетованный -
безмолвья тише. Как конец конца.
Струится дождь. О облегчи мне раны,
путь сократи до смертного венца!
А в памяти одни чернеют ямы.
Все мины взорваны, свободен путь - ступай!
Благословенны взлеты и провалы
и славен яростный и гневный край!
Хлющить вода. І сутінь за вікном.
Прищухлі айстри вгорнуто у морок.
Здається, відучора ще - вівторок,
а нинi - гострий вiчностi пролом.
Пливе земля. І спокій сподіванний —
як тиша тиші. Як кінець кінця.
Хлющить вода. О прикладись до рани,
наблизь мене до свого реченця!
Від спогадів — самі чорніють вирви.
Дорогу розміновано — рушай!
Благословенні сходження і прірви
і славен рідний і нищівний край!
69. Василь Стус. Дождь проливной. И темень за окно
© Copyright: Алёна Агатова, 2015
Свидетельство о публикации №115050300525
Свидетельство о публикации №115050300525
Рецензии