будь поруч
холод
мариться квітами в грудях
безпечність згасає
тривогою в людях.
зник дим разом з вітром –
грозою вернеться,
печаллю зігріє тебе
коло серця.
смолою дешевих, деручих цигарок,
півночим вином і тремтінням свічок.
колись ми згадаєм минулії ночі,
колись ми згадаєм,
тягучість річок.
що схожий на час, проведений з тобою,
затягне туманом, як очі імлою,
затягне униз,
в нашу прірву безмежну,
і прокинувшись вранці, почую бентежний
я голос твій “любий, вставай, прокидайся!”
Чи є то без тебе
бутність прекрасна?
Чи є то без тебе
осадок в легенях?..
До дна випиваю я біль очортівшу,
Шукаю забутії днини в кишенях.
не треба.
не треба.
просто
будь поруч.
разом із мною.
закрий мені очі сном і імлою,
прокинься,
і радісно й щиро всміхнись,
зустрівшись із небом в долонях світанку…
І знов прошепочеш “доброго ранку”
просто будь
поруч.
01.05.15
будь рядом
© Copyright: Дмитрий Атасиль, 2015
Свидетельство о публикации №115050310350
Свидетельство о публикации №115050310350
Рецензии