а я iду iз раю...

Сповиється у попіл дивний сон,
Розтане ніч за атласним пологом,
В останнє прозвучавши в унісон
Серця замовкнуть...
                І сумним прологом:
Ти не чекай мене...забудь...не клич...

(Хитнеться місяць...одуріють зорі...
 Зіщулиться в зажурі темна ніч...
 Здригнеться вітер і завиє в полі...)

Моя Любове, серця не скаліч...
Не клич мене, хоч ще тебе кохаю...
Наш дивний сон сповиє в попіл ніч...
Тобі - цей сон...а я іду із раю...


Рецензии