Було таки...

Наталья Кислощук
Було...було...
           А й справді - чи було?
Неначе мить...як сон пробігли роки...
До онеміння стискую перо,
Щоби списать життя, немов уроки...

Бо відчуваю: дзвоник продзвенить,
А я не встигну - обірву на слові
І відчаєм у тиші затремтить
Шалений час великої любові...

Тож тисну те перо до немоти
І вириваю сполохом із серця
Той час кохання, де лиш я і ти
Купаємося в зорях, мов озерцях...

Де горобина ніч спива веснИ,
Щоби налитись в китяхи червоні...
Я спомином вкрадаюсь в наші сни,
Де ще моя рука - в твоїй долоні...

У роздумах напруджую чоло...
(Сьогодні знов мені, чомусь, не спиться)
Було таки? А справді - чи було?
Чи може сплю і все отеє сниться?


© Copyright: Наталья Кислощук, 2015
Свидетельство о публикации №115050202689
Список читателей / Версия для печати / Разместить анонс / Заявить о нарушении
Другие произведения автора Наталья Кислощук
Рецензии
Написать рецензию
Другие произведения автора Наталья Кислощук