Ти пробач мені мову тиху,
Ніжний шепіт вночі, мов вітер,
Прожену я від тебе лихо,
Посаджу біля вікон квіти.
Ти пробач мені мої вчинки,
Що тебе завжди ображали,
Та й за те, що моя підтримка,
Тобі, часом, та й заважала,
Ти пробач мені, любий-милий,
Ти пробач, що була я зайва,
Я без тебе, мій милий-любий,
Не побачила б сонця сяйва.
Я кохаю тебе без тями,
Ти - моє найрідніше в світі,
Милувалися ми вогнями,
Десь на острові, мабуть Кріті.
Я в тобі загубила душу,
І турботою тебе взяла,
Та обіцянки не порушу,
Мені світу без тебе мало.
Я кохаю тебе без тями
© Copyright: Наташа Харьковская, 2015
Свидетельство о публикации №115050210178
Свидетельство о публикации №115050210178
Рецензии