Виром життя провокує, подалі від смерті,
Може наївні, беззахисні цівки його,
Але лелеки нам радість несуть у конверті
І незамінні надії бажання того.
Сонячне коло розвіє весь морок чолом.
Промінь вихоплює з срібної суміші плавень:
Поштовх і подих, і лагідний погляд, і сон,-
Знов прокидається кольором, шовком, пером,
Нам посміхаючись профілем ластівки, травень.
Пахощі пестять пелюстки розквітнувших грон…
Творець у всьому - ПРЕКРАСНИЙ. І немає нас без Нього. Всі надії наші, вся Любов - це ВІН. СПАСИБІ за ВІРНІ та КРАСИВІ думки, які Ви майстерно, як вранішню росу, розклали для нас серед мережива слів...Велика подяка. З Любовью Наташа.
Мы используем файлы cookie для улучшения работы сайта. Оставаясь на сайте, вы соглашаетесь с условиями использования файлов cookies. Чтобы ознакомиться с Политикой обработки персональных данных и файлов cookie, нажмите здесь.