Я дихаю зоряним небом,
П'ю із нього свободу,
Вкриваюся тишею-пледом,
Випиваю його, наче воду.
Ти чуєш, склепіння безмежне!?
Дивись, я впиваюсь тобою,
Хтось мені скаже - ганебно!
Він, мабуть, хоче двобою.
Чи ти знаєш, склепіння безмежне,
Що сліпучі зірки - діти твої,
Чарують людство тутешнє?
Знаєш! Бо зніміло погодишся:"Мої!"
Так постійно душі чуттєвих,
Води твоєї шукають,
Щоби напитися неба,
Спраглі роти розкривають.
Й напившись того еліксиру,
Їх серця стають нездоланні.
Синь небесна нам хоче миру,
Віддаючи свободу в світанні...
Мо небо
© Copyright: Екатерина Бигун, 2015
Свидетельство о публикации №115050109783
Свидетельство о публикации №115050109783
Рецензии
