***

Часом, емоцій не вистачає навіть на вірш.
Віриш?
І наче все добре. Якби не це «наче» …
Юначе,
Ти разом з життям смолоскипом шалено згориш.
Не більш.
А серце інертно пульсує, тремтЯчи.
Гаряче.

Часом, гортаєш з дитинства знайомі книжки.
Пелюшки
Згадалися, а ти й досі, мов вперше натхненно читаєш.
Відлітаєш.
І вітер ледь чутно торкнеться твоєї руки.
Не буди.
Дай ще трохи побути в дитинстві, яке пам’ятаєш.
Час минає.

І літо тепер холодніше з дитинства зими.
На землі.
А сніг – він дедалі рідше тепер випадає.
Я не знаю,
Можливо, не світ весь змінився, а тільки ми
Іншими
Вчорашні діти дорослими значить стали.
Повиростали.

На фото щоразу старший стаєш. Як не крути -
Це все ти.
І малеча сусідська на «Ви» тепер стала вітатись.
Старість?
Та ні, це все час. Він нестримно повз тебе летить.
Ей, зажди!
Я хочу таким, як і був, повір, залишатись.
Радість…
01.05.2015
(с) Кучерявий
Ілюстрація: «Grown Ups» Paul Ripke
#Кучерявий