Коли безсоння заповзає в тишу,
Стираю порох з наших задзеркаль...
То ж не кори мене за журність віршів:
То крик душі, що на шматки порвав...
Якби ти зазирнув в отую душу,
Побачив би відбитки, що наклав...
Колись тебе благала: не зворушуй,
Не запали у мому серці шал...
О,Боже мій, як я тебе благала!
Ти не почув...чи не схотів почуть?
Тебе всім серцем щиро покохала,
Навчи ж тепер,як маю я забуть?
У чім моя вина? страшна провина?
Не склалося...запізні каяття...
На жаль, не стала я ота єдина...
Не докоряй тепер...то є життя...
Із кожним днем у серці стукіт тихше...
Можливо завтра - не відчую стук
І вже ніколи не напишу більше
Про втрачене кохання й біль розлук...
-----------------------------------
Можливо завтра...
Не докоряй менi...
© Copyright: Наталья Кислощук, 2015
Свидетельство о публикации №115050102089
Свидетельство о публикации №115050102089
Рецензии