Тихше, мое рiднесеньке...

Наталья Кислощук
Трави так щедро зрошені,
Ніби хто злив з криниць...
Гості ідуть непрошені...
Серденько, тихше...цить...

НАщо нам ці Непрошені?
Місця для них нема...
Тихше, моє хорошеє:
Смуток іде й журба...

Ці ходять завжди парами,
Щоби згубить любов...
Лізуть в людей примарами
І випивають кров...

Тихше, моє ріднесеньке,
Глянь, бо, буя весна...
Хай же в тобі тихесенько
Знов забринить струна...

Хай же запалять креслами
Зорі в тобі жагу...
Я ж росняними веснами
В небо до зір впаду...

 


© Copyright: Наталья Кислощук, 2015
Свидетельство о публикации №115043009140
Список читателей / Версия для печати / Разместить анонс / Заявить о нарушении
Другие произведения автора Наталья Кислощук
Рецензии
Написать рецензию
Другие произведения автора Наталья Кислощук