Чому Ти й досі так мені болиш?
Чому кортить торкнутися ізнову,
До вуст Твоїх, хоча б на мить…мовчиш ?
Тебе як бачу – відбирає мову.
Навіщо знов всміхаєшся мені ?
Невже Тебе так тішить випадковість,
Цих зустрічей безглуздих, у душі,
Волів би я не бачитись, натомість.
Та мабуть, насміхаючись, Боги,
Нас знов і знов штовхають у обійми,
Ми поза ліжком – люті вороги,
Коли ми в ліжку – геть забуті війни.
Коли ми в двох – інакше плине час,
А все навколо наче у тумані,
І нам здається - це наш другий шанс,
Та ми з Тобою певно у омані…
Життя тече, немов п’янкий дурман,
Кричу до Тебе, та Ти знов мовчиш,
Хоча минуло стільки довгих років,
Чому Ти й досі так мені болиш ?
Чому Ти й досi так менi болиш?
© Copyright: Макс Терн, 2015
Свидетельство о публикации №115043005895
Свидетельство о публикации №115043005895
Рецензии