Я засинаю...

День згас
Неначе втративши свідомысть, дрімаючи
Упала ніч до мене в руки
Я захлинаючись гірким і кислим подихом її
Ловила мертві і сухі метелики пам'яті своєї
Чому ти ніч сумна і мовчазна?
Чому не поговориш ти зі мною?
Ти ж бачиш - боляче мені
Дивитись у твої бездонні чорні очі
Чому ж не приймеш ти мене в свої обійми?
Не сховаєш від його ненависного погляду?
Від рук що здавлюють мою слабку і кволу волю
О ніченько, подруженько моя
Ти прихисти мене у своїм чорнім лоні
Де тепло й сухо, де не чути образ й прокльонів
Закрий руками мої очі.
Цілуючи твої долоні ковтаю сіль даремних слів
Я задихаюсь, повітря згусло
Відкрий всі таїни свої.
Бо там де день, чомусь так пусто.
Ти тиха ніченько моя
Не дай мені тепер заснути
А ти ж стомилася
То спи...А я для тебе заспіваю
Свою найпершу колискову
А ти нічого не кажи, ти спи
Бо ти ж стомилась
Я ж вдосталь горя вже напилась

Я засинаю...

Зб. Бите скло