Л. Костенко. Вхожу я в сад, он черный и худой...

Лина Костенко, украинская поэтесса

Вхожу я в сад. Он черный и худой. Ему уже и яблочки не снятся.
Шелковый шелест, нежной пеленой, ему на память оставляет счастье.

В этом саду я выросла, и он меня узнал, хоть всматривался долго.
В круговороте разных перемен он старился, но возрождался снова.

Спросил меня: - Чего же не пришла ты в пору радости и моего цветенья?

А я сказала: - Ты ведь у меня от дня рожденья, и до дня забвенья.

И я пришла не стряхивать ренклод, не делать, хоть и малую, но – прибыль.
Чужие пусть приходят в час щедрот, а я пришла – утешить от обиды.

Вот это всё – и есть мои права… Уже исчезло солнце за холмами –
сад шепчет мне увядшими губами какие-то прощальные слова…

Апрель, 2015 г.
оригінал

Виходжу в сад, він чорний і худий,
йому уже і яблучко не сниться.
Шовковий шум танечної ходи
йому на згадкау залишає осінь.

В цьому саду я виросла, і він
мене впізнав, хоч довго придивлявся.
В круговороті нефатальних змін
він був старий і знову обновлявся.

І він спитав: - Чого ж ти не прийшла
у іншу пору, в час мого цвітіння?

А я сказала: - Ти мені один
о цій порі, об іншій і довіку.

І я прийшла не струшувать ренклод,
і не робить з твоїх плодів набутку.
Чужі приходять в час твоїх щедрот,
а я прийшла у час твойого смутку.

Оце і є усі мої права.
Уже й зникало сонце за горбами –
сад шепотів пошерхлими губами
якісь прощальні золоті слова…
«»»»»»»»»»»»»»»»»»»»»»»»»»»»»»»»»»»»»»»»»»»»»»»»»»»»»»»»»»»»»»


Рецензии
Некоторые строки в оторопь вгоняют!...
Или "де жа вю", или до боли знакомые ощущения, с которыми боишься встретиться...

Пичугин Алексей Геннадьевич   24.05.2015 00:37     Заявить о нарушении
Вы, правы, Алексей... Благодарю за визит и понимание написанного. Приходите. Вам- удачи.-Л.Г.

Лариса Геращенко   24.05.2015 11:54   Заявить о нарушении
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.