Л. Костенко. Вхожу я в сад, он черный и худой...
Вхожу я в сад. Он черный и худой. Ему уже и яблочки не снятся.
Шелковый шелест, нежной пеленой, ему на память оставляет счастье.
В этом саду я выросла, и он меня узнал, хоть всматривался долго.
В круговороте разных перемен он старился, но возрождался снова.
Спросил меня: - Чего же не пришла ты в пору радости и моего цветенья?
А я сказала: - Ты ведь у меня от дня рожденья, и до дня забвенья.
И я пришла не стряхивать ренклод, не делать, хоть и малую, но – прибыль.
Чужие пусть приходят в час щедрот, а я пришла – утешить от обиды.
Вот это всё – и есть мои права… Уже исчезло солнце за холмами –
сад шепчет мне увядшими губами какие-то прощальные слова…
Апрель, 2015 г.
оригінал
Виходжу в сад, він чорний і худий,
йому уже і яблучко не сниться.
Шовковий шум танечної ходи
йому на згадкау залишає осінь.
В цьому саду я виросла, і він
мене впізнав, хоч довго придивлявся.
В круговороті нефатальних змін
він був старий і знову обновлявся.
І він спитав: - Чого ж ти не прийшла
у іншу пору, в час мого цвітіння?
А я сказала: - Ти мені один
о цій порі, об іншій і довіку.
І я прийшла не струшувать ренклод,
і не робить з твоїх плодів набутку.
Чужі приходять в час твоїх щедрот,
а я прийшла у час твойого смутку.
Оце і є усі мої права.
Уже й зникало сонце за горбами –
сад шепотів пошерхлими губами
якісь прощальні золоті слова…
«»»»»»»»»»»»»»»»»»»»»»»»»»»»»»»»»»»»»»»»»»»»»»»»»»»»»»»»»»»»»»
Свидетельство о публикации №115042906697
Или "де жа вю", или до боли знакомые ощущения, с которыми боишься встретиться...
Пичугин Алексей Геннадьевич 24.05.2015 00:37 Заявить о нарушении
Лариса Геращенко 24.05.2015 11:54 Заявить о нарушении