Не полохай надiями тишу...

Не полохай надіями тишу,
Не гукай у багрянії сни...
От коли б ми зустрілись раніше
У далекій-далекій весні...

Там де юність мрійливістю тішить
Почуття на ранковій зорі,
Там де вітер зухвало колише
Й пестить ніжно луги росняні...

Там з тобою нам "двадцять" - не більше,
Ми там зовсім іще молоді...
От якби нам зустрітись раніше,
От коли б нам зустрітись тоді...

От коли б нам зустрітись раніше...
От коли б - я скажу це не раз...
Не полохай надіями тишу:
Зараз тиша - найкраще для нас...

Осінь ніжними римами пише
І встеляє багрянцями даль...
Не полохай надіями тишу:
Ми зустрілися пізно, нажаль...

Небо мріями зорі колише,
Я душею до них упаду...
Не сполохай мій спокій і тишу,
Не збуди в мому серці жагу...


Рецензии