Николай Руденко. После боя. пер. с укр

"Проклятый мир!"-шептал я после боя,
Когда увидел трупы средь травы-
Зачем дано утешиться тобою,
Не зная, живы мы или мертвы?

А соловей-от сердца и нескупо
Завёл своё-как-будто не война.
И я подумал: были то не трупы,
Ведь смерть погибнуть здесь сама должна.

И под подошвами похрустывали ветки,
Был полон солнцем лес сверх всяких мер...
Нет большего безумия на свете,
Чем верить в то, что рядом ждёт нас смерть.

Природа не глумится над сынами
И в Солнце-хату звёздную свою
По лезвию луча пошли над нами
Все, кто полёг в недавнем том бою.

И только тот, что целился нам в спину,
Чтоб с поля боя не сбежали мы,
Слепым чертям замешивал кровь с глиной
И самогонкой глотку свою мыл.

Потом к вдове стучался он в оконце,
Долбил прикладом:"Эй, налей скорей!"
Его не примут ни Земля, ни Солнце
Ведь он успел до смерти умереть.



ПІСЛЯ БОЮ

Проклятий світ! — я мовив після
бою,
Коли побачив трупи у траві —
Чому я мушу втішитись тобою,
Не знаючи, ми — мертві чи живі?..

А соловейко щиро і нескупо
Почав своє — війни йому нема.
І я подумав: то були не трупи,
Бо тут повинна вмерти смерть сама.

Тріщало під підошвами галуззя,
А сонце ліс виповнювало вщерть…
Немає в світі більшого безглуздя,
Ніж вірити, що нас чекає смерть.

Природа не глумиться над синами:
У Сонце — в хату зоряну свою —
По лезу променя пішли над нами
Усі, хто ліг в недавньому бою.

І тільки той, хто цілив нам у спину.
Щоб ми зненацька з бою не втекли,
Сліпим чортам місив криваву глину
І дудлив самогонку з-під поли.

А потім удовиці у віконце
Гатив прикладом:
— Гей, налий, стара!..
Його не приймуть ні Земля, ні Сонце —
Такий іще до смерті помира.


Прим.Николай Руденко(1920-2004)- украинский поэт, писатель, участник Великой Отечественной войны с 1941 по 1945.