Ти хвилюэш мене й гальмуэш.
Ти приносиш той сум, що зовсiм
Не потрiбен менi одному,
Вiн нагадуэ хмуру осiнь.
А вже листячко зеленiэ!
А вже вишнi цвiтуть, пишаються!
I вже нову я маю мрiю,
Й нехай суму не залишаэться!
Бо тут сонячно, менi тепло знов.
I приносить вiтер спiв пташок з долини.
I моя любов не тобI любов,
Й не до тебе лине.
Тож мовчи-мовчи, не дай знать про себе!
Зупиись, як схочеш знов з'явитися!
Пiдiйми свiй погляд у весняне небо:
Вмiй не тiльки брать, а й дiлитися!
ти хвилюэш мене й гальмуэш
© Copyright: Лилия Фокина, 2015
Свидетельство о публикации №115042611241
Свидетельство о публикации №115042611241
Рецензии