Хто візьме на себе цей гріх за війну?
За тих молодих, не навчених вмирати,
Які не навчились ще жити, кохати
Скалічені тілом, скалічені душі
Щасливішим стане сім’я його дужче?
Хто вже не побачить дітей своїх більше
Хто більш не обніме дружини і неньки
А мати чекатиме сина щодненьки
Можливо найменший помвоєнкома
Надасть папірець їй, що вісті нема
Пропав син у серпні під Іловайськом
Так як не знайшли ні в полях, ні в полоні
Зняли з забезпечення - така його доля!
Пропав син без вісті – пропала душа!
Та що та душа для чиновників – так, одиниця!
У нього ж все добре – він має в петлицях
Ознаку учасника й пільги АТО!
А що йому мати простого солдата?
Хай плаче, чекає, хай їде шукати
Свого молоденького сина-солдата,
У полі донецькому, їм діла нема!
Хто вiзьме на себе цей грiх за вiйну?
© Copyright: Бандольерка, 2015
Свидетельство о публикации №115042311270
Свидетельство о публикации №115042311270
Рецензии