Прислушайся, сентябрь говорит
в мерцающем и золотом раздумье:
то, что ему в весеннем снилось шуме,
и по сей день, не сбывшися, болит.
Спадают листья – так же жизнь твоя,
как перелетный птах, сорвется в небо.
Из всех возлюбленных одной отдайся - вере,
что предает и любит просто так.
Уже вершины молодых осин
обнажены и жадно ловят звуки
немых высот. Ломает тополь руки –
бессилен он отправить тело в лет.
Послухай вересня — і він повість
у миготливо-золотій задумі:
те, що в веснянім виснилося шумі,
іще й подосі жде на благовість.
Спадає листя — і твоє ждання
мов перелітний птах, пірветься в вирій.
З усіх коханок дайсь єдиній — вірі,
що зраджує і любить навмання.
Бо вже верхів’я молодих трепет
напризволяще наслухає гуки
німих висот. Тополя ламле руки —
їй сил нема — пірвати тіло в лет.
63. Василь Стус. Прислушайся, сентябрь говорит...
© Copyright: Алёна Агатова, 2015
Свидетельство о публикации №115042211353
Свидетельство о публикации №115042211353
Рецензии