Прощальна Лакрiмоза

Лиши мені хвилиночку надії,
Якою стільки років я жила...
Просить тебе про більше не посмію,
Минуло все... і зайві вже слова.

Лиши мені на згадку піздню осінь,
Закутану в серпанок золотий,
Букет багряний і небесну просинь
І поцілунок на вустах гіркий.

А я б тобі віддала навіть душу...
Та чи потрібен подарунок мій?
Забудь мене і я забути мушу
Сумний аккорд в мелодії моїй.

В душі звучить прощальна Лакрімоза...
В його ж очах - холодний листопад
І завмирає серце від морозу
Та вже ніщо не повернуть назад.


Рецензии