Завтра збудеться, та чи збудимось ми?..
По між хмарами серце не забувши про сни
в мовчазній самоті, у сутані безсоння
не байдужо мені нагадає учора…
Поверне в сіре місто, нас, як мрій глядачів,
в плин осіннього вітру, у мережу подій,
до Любові живих, од спокуси, жалів…
Замість бувшої гри в почуття, у «Повір!..»
Завтра збудеться, та чи збудимось ми?..
Свидетельство о публикации №115042001363