Кілька слів, і закриються двері.
Кілька тихих приречених слів.
Я лишусь на зім’ятім папері:
“Вибачай. Я не зміг. Не зумів.”
Кілька рим, і таксі понесеться,
Відвезе у майбутнє, у ніч.
(Там, де серце - здається - не б’ється).
Не пиши. Не тривож. Не клич.
Кілька нот, і замовкнуть звуки.
Кілька болісних вирваних нот.
Я минуле візьму на руки,
То - мій приз, мій трофей, джек-пот.
Кілька поглядів, кілька кроків,
Кілька видихів віч-на-віч,
І залишимось одинокі.
Не пиши. Не тривож. Не клич.
Кiлька слiв
© Copyright: Виталий Орловский, 2015
Свидетельство о публикации №115042011634
Свидетельство о публикации №115042011634
Рецензии
