Навіть замість байдужих обмежень не можна сказати слів
горючим паливом ллється теплий спокій,
без тлумачень прокидається крізь марев сновидінь..
болючим поривом прикривається така мізерна байдужість .
Багато розривалося золотом між нами ,
розкривалися, коли було холодно вночі,
забарвленя промайнуло у тихому цілунку вітрів.
Любиш споглядати, як красно дихають трави,
дивитися , як ніжність торкається рук,
криком , виском взлітає десь пташка,
пташка- летить, крякчить "не вернусь"
Серед початків зривався кінець.
Байдужії кільця розлучали надовше,
той час що бажали вернуть.
що казали, що серце кохає найдовше.
Шо любились барви в світанку,
де майорить маревна пітьма,
той хто торкається ранки,
геть забуває, що не зажила.
Нав ть зам сть байдужих обмежень
© Copyright: Алина Черкавская, 2015
Свидетельство о публикации №115041909070
Свидетельство о публикации №115041909070
Рецензии