Чи наяву, чи то вві сні
течуть криваві ріки.
Нас Бог покинув, ми одні -
віднині і навіки.
Батьками проклято синів...
Пропаще покоління:
давно вогонь наш догорів
і втратилось терпіння.
Чому ж ми скочуємось вниз,
коли веде дорога вгору?
Чому, куди не глянеш - скрізь
лишилося лиш горе?
Роздерто тіло на шматки
і розіп'ято душу біля брами,
та сердце закарбує на віки,
що скоєно це власними руками.
Лунають хриплі крики звідусіль:
наш світ невиліковно хворий.
Ми непростимо помилилися усі
і це відчуємо вже досить скоро.
Чи наяву
© Copyright: Личность Второго Сорта, 2015
Свидетельство о публикации №115041908633
Свидетельство о публикации №115041908633
Рецензии
І все-таки сподіваюсь, що Господь нас не покинув, хоча надто добре розумію, про що Ви. Давайте, як завжди, сподіватись на краще!
Катя Коршунова 24.04.2017 06:12 • Заявить о нарушении
Катя Коршунова 24.04.2017 06:12 • Заявить о нарушении
На это произведение написаны 4 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.